Рецензія №2698

1963)
Відносно нещодавно увагу привернув Ален Делон тут. Хоча його не так багато, встиг вкласти діалоги у роль другого плану. Побачивши субтитровану версію, накинувся на неї не гірше зазначеного хижака.
Цей фільм змусив замислитися, що у Хрещеного батька мав бути якійсь попередник. Не обов'язково прямий, а може у сенсі кінематографічного впливу. Ні, екранізація іншого роману, в деяких перекладах відомого як Гепард. Але дії на Сицилії, в центрі оповіді впливовий, шляхетний, а іноді жорстокий дон у шикарному виконанні Бьорта Ланкастера (італійською переозвучений був і в оригіналі, як і француз вище). І так само показано шлях на схилі років та бажання відійти від справи, а на горизонті вже видно потенційного наступника. Подібно до вищезазначеного, періодично максимально сильні діалоги про те саме - сім'ю, вітер змін, роль чоловіка та жінки, спроби зберегти якусь мораль. Але на відміну від вищезазначеного, дії ще менше.
Як і в більшості стрічок, чий хронометраж перевищує три години, багато ритуалів, темп не квапиться і обов'язково довжелезний бал із танцями. Гадаю, нагороду кіно дістало за вищезазначені плюси, а також неймовірну красу зйомок на початку, детальну реконструкцію позаминулого століття та епічний розмах пари батальних сцен. І сільська краса молодої Клаудії Кардіналє варта уваги. 8/10