Рецензія №2683

Фільм «Футурама: В дику зелень далечині» (2009) — це четвертий і фінальний повнометражний анімаційний проєкт першої хвилі відродження франшизи, який намагається масштабно закрити всі попередні сюжетні лінії. Стрічка поєднує космічну екологічну сатиру, елементи нуарного детективу та епічне протистояння древніх космічних сил. Це спроба створити грандіозний фінал, яка місцями перевантажує розповідь занадто великою кількістю паралельних конфліктів.

Сюжет розгортається навколо будівництва гігантського космічного міні-гольфу, яке загрожує знищенням цілої зоряної системи. Емі протистоїть своєму батькові-магнату на боці еко-феміністок, Фрай після нещасного випадку отримує здатність читати думки та втягується у таємний орден, а Бендер зав’язує роман із дружиною мафіозі. Усі ці лінії зводяться до древнього пророцтва про відновлення балансу у Всесвіті.

Сильні сторони стрічки — це масштабна та якісна 2D-анімація, вдале висміювання екологічного радикалізму й корпоративної жадібності, а також зворушлива та логічна фінальна сцена, яка створює відчуття завершеності історії.

Слабкі сторони фільму — це надмірна сюжетна фрагментарність, через яку окремі лінії (зокрема пригоди Бендера з мафією) виглядають як штучно вставлені філери, та відсутність єдиного виразного антагоніста, що розмиває загальну напругу.

Вердикт: Це епічний і візуально насичений фінал повнометражної серії, який потерпає від хаотичного сценарію, але компенсує це сильним кульмінаційним фіналом та якісною сатирою.