Рецензія №2624

«Полювання» (оригінальна назва — Jagten) — це нищівна, психологічно болісна і бездоганно знята данська драма режисера Томаса Вітерберга, яка досліджує крихкість людської репутації та масове безумство суспільства. У центрі сюжету — Лукас (Мадс Міккельсен), колишній шкільний учитель, який намагається почати життя наново після важкого розлучення: він влаштовується вихователем у місцевий дитячий садок, завойовує любов дітей, зустрічає нову жінку та нарешті налагоджує стосунки з підлітковим сином.

Його відносно спокійне життя руйнується в одну мить через безвинну дитячу брехню. Маленька Клара, донька його найкращого друга, ображена на Лукаса через відмову на її дитячий знак уваги, вигадує на допиті психолога дивну історію про непристойну поведінку вихователя. Попри те, що дівчинка згодом намагається забрати свої слова назад, у затишному провінційному містечку запускається незворотний механізм моральної паніки. Батьки, сусіди та вчорашні найкращі друзі миттєво перетворюються на засліплений ненавистю натовп, який оголошує Лукасу війну на знищення, хоча жодних прямих доказів його провини немає.

Фільм тримає глядача в стані постійного, нестерпного психологічного дискомфорту завдяки майстерній режисурі, тривожній атмосфері затишної, але ворожої данської глибинки та геніальній, стриманій грі Мадса Міккельсена, який передає усю глибину самотності та несправедливості без єдиного зайвого слова. Це потужна і глибоко тривожна драма про те, як легко знищити людину за допомогою пліток і як важко довести власну невинуватість, коли суспільство вже заздалегідь винесло свій вирок.