Рецензія №2579

«Останній мисливець» — це неймовірно красива, медитативна та зворушлива документально-ігрова драма режисера Ніколя Ванньє, яка переносить глядача в дикі, нетронуті простори засніженого Юкона на північному заході Канади. У центрі сюжету — життя Нормана Вінтера, одного з останніх класичних траперів, який живе в повній гармонії з суворою північною природою разом зі своєю дружиною-індіанкою Нехт та вірними їздовими собаками.

Фільм фіксує один рік із життя Нормана, показуючи його щоденну рутину в умовах шестимісячної зими, де температура падає до мінус п'ятдесяти градусів: він самотужки будує дерев'яні хатини, прокладає десятки кілометрів лижні через засніжену тайгу, полює заради виживання та дбає про те, щоб не порушити крихкий баланс місцевої екосистеми. На відміну від промислових браконьєрів, Норман дотримується суворих етичних правил утримання дикої природи, спостерігаючи за вовками, рисями та величними лосями. Водночас картина підіймає болючу тему невідворотного наступу цивілізації, вирубки лісів та зникнення традиційного способу життя, що відходить у минуле разом із останніми вільними людьми тайги.

Стрічка захоплює завдяки неймовірним панорамним зйомкам диких ландшафтів Юкона, захопливим кадрам поведінки диких тварин та атмосферному музичному супроводу. Це щира, поетична та сповнена глибокої поваги до природи одіссея про те, як людина може знайти своє справжнє місце серед морозного безмов'я, якщо слухає серце землі.