Рецензія №2562

«Леон» у своїй розширеній режисерській версії — це культова кримінальна драма Люка Бессона, яка додає чимало глибини, відтінків і моторошної близькості до культових стосунків між професійним найманим вбивцею та сиротою. У центрі сюжету — мовчазний і самотній італійський емігрант Леон, який живе у Нью-Йорку, харчується переважно молоком і дбає про єдину живу істоту — кімнатну рослину, називаючи її своїм найкращим другом. Його закритий світ перевертається догори дриґом, коли в сусідній квартирі корумповані агенти DEA на чолі з психопатичним наркоманом Норманом Стенсфілдом жорстоко вирізують усю її родину.

Єдиною вижилою виявляється 12-річна сусідка Матильда, яка повертається з магазину і випадково рятується, попросивши Леона відкрити двері. Не маючи іншого виходу, професійний кілер змушений прихистити дитину, яка швидко розкуповує його суворий кодекс і вимагає навчити її ремеслу вбивці, щоб помститися за вбивство її маленького брата. У режисерській версії значно розширено сцени їхнього побуту та «навчання», де Матильда вперше йде з Леоном на «роботу», а також глибше розкрито емоційну трансформацію обох героїв, перетворюючи їхній союз на відчайдушний захист одне одного від ворожого світу.

Фільм тримає потужну психологічну напругу завдяки густій атмосфері нічного мегаполіса, видатному саундтреку Еріка Серра та геніальному акторському ансамблю на чолі з Жаном Рено, юною Наталі Портман та абсолютно божевільним Гері Олдменом. Це видатна, гірка та емоційно нищівна історія про неможливу дружбу, самотність на дні суспільства та здатність знайти людське тепло там, де панує лише смерть.