Рецензія №2512

Це той самий випадок, коли науково-фантастична катастрофа на екрані настільки відірвана від будь-якої логіки, що за нею спостерігаєш радше з подивом, ніж із тривогою. У центрі сюжету — космічний корабель багаторазового використання, який споруджували для комерційних польотів навколо Сонця, але через аварію він чомусь починає провокувати сонячні спалахи небаченої сили, здатні випалити все живе на планеті.

Автори не заморочуються ніякою хоч скількись правдоподівною фізикою чи поясненнями, а одразу кидають глядача в гущу хаосу: уряди панікують, системи зв'язку падають, а група вчених і випадкових героїв намагається за лічені години вигадати план спасіння людства. Виглядає це все як типовий дешевий кабельний блокбастер із картонними діалогами, дерев'яною акторською грою та спецефектами на рівні комп'ютерних ігор початку нульових. Тут немає ані напруги, ані нормальної драми — суцільна суміш кліше про кінець світу, де навіть вибухи виглядають максимально штучно, а герої вирішують глобальні проблеми з такими обличчями, ніби вибирають піцу на вечір.