Рецензія №2486

«Арка» — це чудова знахідка для тих, хто любить концептуальну фантастику і сюжетні головоломки, а не просто вибухи на екрані. Історія починається різко: інженер Рентон прокидається поруч зі своєю колишньою, але ранок миттєво обривається, коли в кімнату вриваються озброєні люди. Герой гине під час нападу і... знову розплющує очі в тому ж ліжку, рівно о тій самій годині.

Він потрапив у часову петлю, яку сам випадково запустив за допомогою «Арки» — створеного ним же генератора невичерпної енергії. Тепер за цим пристроєм полюють усі: і найманці мегакорпорації, яка контролює ресурси зруйнованого світу, і місцеві повстанці. Найцікавіше починається тоді, коли стає зрозуміло, що пам'ять про попередні смерті та цикли зберігається не лише в головного героя. З кожним новим перезапуском правила гри ламаються, персонажі змінюють тактику, домовляються, зраджують і намагаються переграти одне одного.

Фільм знятий максимально компактно — дія практично не виходить за межі одного забарикадованого будинку. Але ця камерність грає історії тільки на користь. Тут немає розмаху великих блокбастерів, зате є постійна параноя та психологічне протистояння. Замість того, щоб довго пояснювати закони фізики, стрічка кидає героїв у суцільний стрес, змушуючи діяти і приймати рішення буквально на льоту.

Це дуже щільний і динамічний трилер, де кожна нова петля відкриває черговий шар брехні та прихованих мотивів персонажів, тримаючи увагу аж до фінальних титрів.