Рецензія №2479

Фільм «Одного разу на студії» (2023) — це зворушлива, святкова та надзвичайно ностальгічна анімаційна короткометражка Дена Абрахама та Трента Коррі, створена до 100-річного ювілею студії Disney. Стрічка від перших секунд занурює глядача у відчуття дитячого захоплення та чистої магії, збираючи в одному місці персонажів із найрізноманітніших епох. Це щирий лист любові до анімаційного мистецтва, який майстерно поєднує зйомки з реальними акторами, класичну мальовану 2D-анімацію та сучасні 3D-технології.

Сюжет розгортається наприкінці робочого дня в реальній будівлі анімаційної студії Disney у Каліфорнії. Як тільки останні співробітники залишають приміщення, Міккі та Мінні Маус оживають прямо з малюнків на стінах і збирають усіх персонажів студії — від класичного Білосніжки та Пінокіо до сучасних Моани та Ельзи. Мета героїв надзвичайно проста та тепла: вийти на вулицю перед будівлею студії, щоб зробити одну спільну ювілейну фотографію на згадку.

Сильні сторони стрічки — це неперевершений рівень ностальгії, бездоганний технічний синтез різних стилів анімації та неймовірна повага до спадщини. Творцям вдалося повернути оригінальні голоси багатьом акторам озвучення, а також віртуозно вплести в сюжет понад 500 персонажів, давши кожному свій маленький, але влучний мікро-епізод або жарт.

Слабкі сторони фільму — це дуже стиснутий хронометраж (близько 9 хвилин), через що стрічка сприймається скоріше як калейдоскоп яскравих спалахів і фанатських реверансів, ніж як повноцінна цілісна історія. Для глядачів, не знайомих із класикою Disney, більшість великодок залишаться непоміченими.

Вердикт: Це світле, емоційно тепле та візуально бездоганне видовище, яке дарує щиру посмішку і залишає приємне відчуття свята.