Рецензія №2474

1992)
"Ти трахаєш мою жінку.Оло:
Чому?Франц:
В ім'я принципу, сучий сину." (С)
Якось нещодавно давав у челенж польський фільм Сара, відомий у прокаті як Охоронець для доньки (люб'язно продемонстрований колишньою у 2013). Дивився акторів і випадково натрапив за парою на цей початок як мінімум трилогії.
Атмосферно - справжній ковток свіжого повітря. Все ж похмурі бандити 90х у пальто - частка культурного коду східної Європи. Крутецький кримінальний трилер із брудних копів щільно тримає увагу і неминуче розгортається у драму, а зображені люди викликають співпереживання.
Богуслав Лінда максимально фактурний. У нього є харизма, варта Голлівуду. Це водночас брутальний, але красень-faceman, I персонажа грає сповненого протирічь. Можливо через подібних екранних антигероїв і створювалася романтизація організованої злочинності. Чезарій Пазура навпаки періодично викликає відразу, його можна порівняти з Бредом Дуріфом (а того актора із Морбіуса і сучасного доктора Хто вже з ним) і виконує надзвичайно експресивно, хоча в одній сцені переграв. Ще один актор Януш Гайос нагадав зовні діда за материнською лінією - що природно, враховуючи належність у часи їх народження до Польщі тих територій.
Власне оцінку трішки спаплюжила тільки деяка недоречна театралізація в середині. Переважно відносно реалістичне кіно. 9/10