Рецензія №247

За атмосферою й картинкою нагадує Batman: Arkham Knight.
Не знаю чи новий це погляд на персонажа (скоріш за все в Нолана таке теж було), але в тому, що бетмен боїться втратити близьких було для менк щось нове. На жаль, ця тема погано виділена у фільмі.
Діалоги максимально примітивні. Хочете зрозуміти чому - прочитайте у Маккі книгу "Діалог".
Ідейне наповнення незрозуміло для чого тут існує, на початку й у кінці. Для галочки? Краще було б промовчати. А ще фільм Ad astra звинувачують у примітивності посилу...
Персонажів цікавих не знайшов. Ніхто не розкривається цікаво, не ровивається. З Бетмена на початку всі ґлузують, так, що серйозність персонажа втрачається. Ridler попервах схожий на пародію на Хіта Леджера.
Пафосу непотрібного купа.
Сюжетно фільм теж страждає, втім чогося конкретного вказати не можу, тільки, що багато елементів недостатньо пов'язані й цінність деяких вчинків, як для глядача, не пояснена.