Рецензія №2427

2004
Щось таке не дуже старе за роком виходу. Але факт, що кіно було вдома на касеті vhs, одразу надає йому якійсь викопний статус. Підняв пріоритет завдяки марафону королевою хованок за комп'ютерною графікою Зоуї Салданою в невеликій ролі.
Починається в якості дурнуватої комедії про різницю євразійської культури з американською, що нагадав пом'якшену версію значно більш екстремального і дико смішного Бората. І персонаж Тома Генкса знову коріниться нібито в дурнику, як його ж Форест Гамп. Але як і там, поступово розкриває клепку. До речі, його виконання тут пожвавіше, ніж у багатьох інших акторських роботах. За Кетрін Зетою Джонс теж відмічу вельми гідну гру.
Стівен Спілберг - чарівник. Він знімає фантастику, навіть коли знімає не фантастику. І хоча сюжет заснований на реальних подіях, кіно чимось нагадує теплу таку казку в дусі Кріса Коламбуса. Можливо на це працює відповідний саундтрек. Наприклад, системний антагоніст у виконанні Стенлі Туччі ну дуже вже архетиповий. Водночас витриманий баланс між солодким і гірким, тому романтична лінія завершується максимально непередбачувано. 8/10