Рецензія №2368

1968
Кіно встигло трохи настоятися у довоєнному списку, куди потрапило за однойменним гардкор-гуртом Boston Strangler.
Цей неквапливий мірилами 2022-2025 років перегляду детектив переважним чином тримається на силі акторських виконань. Єдиний знайомий на момент перегляду Генрі Фонда надав упевненості. Тоні Кьортіс, якого потім побачив у голівудському рімейку європейскіх фільмів Дехто любить гаряче, став гарним центральним відкриттям. Роль чоловіка із вадами психіки не те щоби легка - і він дав їй ту саму атмосферу тихого божевілля.
Деякою кінематографічною гіперболою виглядає проникнення вбивці до квартир, на межі гіпнозу. Але увагу стрічка тримає достатньо, аби затриматися. 7/10