Рецензія №2362

«Дика» (Wild, 2014) — це американська біографічна пригодницька драма режисера Жана-Марка Валле («Далласький клуб покупців») за сценарієм Ніка Горнбі, знята на основі мемуарів Шеріл Стрейд.

Сюжет розповідає про Шеріл Стрейд (Різ Візерспун) — жінку, чиє життя повністю руйнується після смерті важкохворої матері (Лора Дерн). Охоплена глибоким смутком, Шеріл падає на саме дно: нищить власний шлюб, поринає у наркотичну залежність та випадкові зв'язки. Бажаючи знайти шлях до самозцілення, вона ухвалює спонтанне рішення — наодинці пройти понад тисячу кілометрів найскладнішим пішохідним маршрутом США, Тихоокеанським вододільним шляхом (PCT). Не маючи жодного досвіду походів, із непопідйомним рюкзаком, Шеріл долає спекотні пустелі, засніжені гори та власні болісні спогади, щоб заново знайти себе.

Сильні сторони стрічки — це одна з найкращих і найглибших ролей у кар'єрі Різ Візерспун, а також чудова гра Лори Дерн (обидві акторки були номіновані на премію «Оскар»). Режисура Жана-Марка Валле майстерно поєднує сувору реальність виживання у дикій природі з емоційними спогадами-флешбеками. Картина заворожує мальовничими пейзажами та незвичним продуманим звуковим оформленням.

Мінуси стрічки — це нелінійна структура сюжету, яка через велику кількість спогадів може здатися дещо хаотичною для глядачів, що очікують на класичну історію про виживання. Крім того, стрічка торкається похмурих та болісних тем саморуйнування, що робить перегляд емоційно непростим.

Це глибоке, чесне та натхненне кіно про прийняття минулого, подолання душевного болю та витривалість людського духу.