Рецензія №2356

«Ще є час» (Still Time / Era ora, 2022) — це італійська фантастична трагікомедія режисера Алессандро Аронаджо, випущена на платформі Netflix.

Сюжет розповідає про Данте (Едоардо Лео) — затятого трудоголіка, який постійно кудись поспішає, запізнюється і щиро вірить, що якщо старанно працюватиме зараз, то колись потім у нього з'явиться час на життя. Після святкування свого 40-річчя Данте прокидається наступного дня й виявляє, що пропустив цілий рік: його дівчина Аліче (Барбара Ронкі) вагітна, хоча для нього минула лише одна доба. Ще через день він знову опиняється попереду — минає ще один рік, а в нього вже росте донька. Данте втрапляє в пастку часової аномалії, де щодня він переміщується на рік уперед, безпорадно спостерігаючи, як повз нього пролітає власне життя, руйнуються стосунки та віддаляються близькі.

Сильні сторони стрічки — це гармонійний баланс між легким гумором і глибокою драматичною концепцією. Фільм пропонує проникливе переосмислення класичної теми часових стрибків (у дусі «Клік: З пультом по життю» або «День бабака»), але з особливим італійським шармом, щирістю та чудовою грою акторського дуету Едоардо Лео та Барбари Ронкі. Стрічка ненав'язливо змушує задуматися про зміну пріоритетів, важливість моменту «тут і зараз» та ціну, яку ми платимо за нескінченну гонитву за кар'єрою.

Мінуси стрічки — це відносна передбачуваність сюжетної розв'язки та фіналу, адже глядач швидко розуміє головний моральний посил картини. Крім того, деякі другорядні лінії залишаються дещо поверхневими через фокус виключно на переживаннях головного героя.

Це життєве, зворушливе та світле кіно, яке залишає після перегляду легкий смуток і бажання зупинитися, відкласти справи та провести час із найближчими.