Рецензія №2351

Види (1995)
Марафон Форестом Уітекером привів мене сюди - до першої частини квадрології. Забігаючи вперед, його роль дивнувата, проте виконана добре. Чергова цеглина у шляху до головних.
Розпочинається стрічка захопливо, але трешово. Бен Кінгслі пускає сльозу й несеться екшен. Якщо замислитись, кіно навіть має претензію на оригінальність. Еротику на максималках до того схрещували хіба що з трилером, але як щодо фантастичних жахів? Проблеми наявні у сценарних дірах та і загалом сюжет вдає враження погано склеєного. При перегляді це компенсується високою динамікою, періодичним саспенсом в дусі Чужого (до речі, герр Гігер і тут руки доклав до дизайну створінь) і це закономірно захоплює.
Наташа Генстрідж дерев'яно грає, але для подібної антигероїні це і не вада. Проте розкриває подробиці фігури, неочікувано гарні (не побачив подібного у Всіх дев'яти ярдах). Майкл Медсен вправно втілив прямолінійного найманця, Альфред Моліна - вченого з шармом соціальної незграбності.
За дешевими спецефектами піднімається питання, що ж таке бути людиною. 7/10