Рецензія №2336

«Безпомічний» (Numb, 2007) — це канадсько-американська чорна комедія з елементами драми, знята режисером та сценаристом Гаррі Шервоном.

Сюжет розповідає про Хадсона Мілбанка (Меттью Перрі) — успішного голлівудського сценариста комедій, чиє життя раптово розколюється навпіл. Після вживання наркотиків у нього виникає рідкісний психологічний розлад — деперсоналізація. Хадсон починає сприймати навколишній світ ніби крізь туман, а себе — як стороннього спостерігача за власним тілом, повністю втративши здатність відчувати емоції. Намагаючись повернутися до нормального життя, він обходить безліч дивакуватих психіатрів, ковтає оберемки таблеток та пробує безрезультатні методи терапії. Єдиним променем надії для нього стає знайомство з чуйною та енергійною дівчиною Сарою (Лінн Коллінз), заради якої Хадсон вирішує зробити все можливе, аби знову навчитися відчувати.

Головна перевага стрічки — це щира та глибока драматична гра Меттью Перрі. Актор створює дуже проникливий і переконливий образ людини, яка опинилася в пастці власного розуму. Також фільм цiкавий тим, що сценарист і режисер Гаррі Шервон написав його на основі власної боротьби з деперсоналізаційним розладом, завдяки чому цей специфічний стан передано лякаюче точно та з тонким автоіронічним гумором.

Слабкі місця — стрічці бракує цілісного сюжетного драйву. Історія місцями виглядає як набір окремих епізодів з пошуку ліків, а романтична лінія розвивається за дещо стандартними шаблонами ромкомів 2000-х, що іноді контрастує з важкою психологічною темою.

Це зворушливе, сумне та водночас життєствердне кіно про ментальне здоров'я, яке розкриває Меттью Перрі з несподіваного та сильного драматичного боку.