Рецензія №2320

«Під час грози» — це захопливий іспанський детективно-фантастичний трилер від Оріола Пауло, режисера знаменитого «Невидимого гостя».

Сюжет закручується навколо часової аномалії. Віра (Адріана Угарте) разом із чоловіком Давідом (Альваро Морте) та донькою переїжджає в новий будинок. Під час нічної грози вона знаходить у коморі старий телевізор із відеокамерою та записом 25-річної давнини. З'ясовується, що хлопець, який жив у цьому будинку в 1989 році, загинув під колесами авто того вечора, коли став свідком убивства сусідки. Через дивний збіг обставин Віра отримує можливість поспілкуватися з цим хлопчиком через екран у минулому й попереджає його про небезпеку, рятуючи йому життя.

Але вранці вона прокидається в новій реальності, де її власна донька взагалі не народилася, чоловік її не впізнає, а сама вона — успішна лікарка-хірург. Тепер їй разом із місцевим інспектором (Чіно Дарін) треба розплутати таємницю давнього злочину, щоб повернути власне життя.

Режисер знову майстерно будує сюжетний конструктор: історія постійно тримає в напрузі, видає несподівані повороти та змушує разом із героїнею збирати пазл із дрібних деталей. Тут добре працює як детективна лінія з розслідуванням убивства, так і особиста драма матері, яка готова на все заради своєї дитини.

Слабкі місця стрічки типові для більшості фільмів про зміни майбутнього: якщо почати глибоко аналізувати кожну деталь і хронологію, пролазять дрібні часові неузгодженості. Крім того, у середині темп трохи просідає через велику кількість діалогів та розмовних розслідувань.

Втім, це якісний, заплутаний та атмосферний трилер, який точно сподобається шанувальникам сюжетів про «ефект метелика» та несподівані фінали.