«Гола правда» (The Ugly Truth, 2009) — це одна з найяскравіших і найдинамічніших романтичних комедій кінця 2000-х, яка тримається на шаленому контрасті двох абсолютно протилежних світоглядів та шикарній акторській хімії.
У центрі історії — Еббі Ґрант (Кетрін Гайґл), успішна й заморочена продюсерка ранкового шоу. Вона звикла контролювати абсолютно все у своєму житті, живе за суворими списками й досі вірить у казкове, ідеальне кохання з картинки. Проте її телеканал потерпає від низьких рейтингів, і, щоб урятувати ситуацію, керівництво наймає Майка Чедвея (Джерард Батлер). Він — цинічний, грубуватий і надзвичайно прямолінійний ведучий авторської рубрики «Гола правда», який переконаний, що чоловіками керують виключно примітивні інстинкти, а всі жіночі ілюзії про романтику — це просто дурниці. Конфлікт між ними спалахує миттєво, але коли Еббі закохується в «ідеального» сусіда-лікаря, вона змушена звернутися до Майка по допомогу, аби той навчив її правил гри за чоловічими законами.
Головний плюс фільму — це його неприхований, гострий та місцями досить пікантний гумор. Стрічка сміливо жартує про побачення, сексуальне притягнення та всі ті кумедні й незграбні речі, через які люди проходять на шляху до стосунків. Дует Джерарда Батлера та Кетрін Гайґл працює на всі сто відсотків: їхній гумор побудований на постійних словесних перестрілках, де жоден не хоче поступатися. Починаєш вірити й у їхню першу ненависть, і в те, як вона поступово переростає в справжній інтерес одне до одного.
Якщо шукати мінуси, то це, звісно, загальна передбачуваність жанру. З перших п'ятнадцяти хвилин стає зрозуміло, чим усе закінчиться і як саме герої зрозуміють свої помилки. Крім того, деякі поради Майка й самі ситуації з сьогоднішньої точки зору виглядають трохи гіперболізованими та стереотипними, хоча саме це й створює той самий гумористичний ефект.
У підсумку це відмінне, дуже смішне й легке кіно для дорослих, яке ідеально підходить для того, щоб підняти собі настрій увечері. Воно не вимагає від глядача складної аналітики, але дарує дві години якісного гумору, харизматичних персонажів і нагадує, що реальне кохання рідко відповідає нашим вигаданим ідеалам — і це абсолютно нормально.