Рецензія №2287

«Північна різанина» (Stockholm Bloodbath, 2023) — це спроба режисера Мікаеля Гофстрема перетворити похмуру й реальну трагедію 1520 року на кривавий, зухвалий бойовик для міжнародного глядача. За сюжетом, після захоплення Стокгольма данський король Крістіан II влаштовує триденний бенкет на честь коронації, обіцяючи всім амністію. Проте одразу після свята він зачиняє ворота міста й влаштовує масову страту шведської еліти. На тлі цих подій розгортається вигадана історія двох сестер, Фрейї та Анни, які прагнуть помститися за знищення своєї родини.

Стрічка зібрала дуже стримані відгуки критиків (близько 40% на Rotten Tomatoes та 45/100 на Metacritic), і головна проблема тут полягає в тотальному розсинхроні тону. Фільм постійно кидає з боку в бік: він намагається бути й серйозною політичною драмою про зраду, і стилізованим екшеном у дусі «Убити Білла», і чорною комедією. Через таку подачу реальна історична катастрофа втрачає будь-яку драматичну вагу, а гумор та сучасний рок-саундтрек часто виглядають недоречно. Додатковий дисонанс викликає мова: середньовічні скандинави розмовляють англійською із різними акцентами та використовують сучасні фрази, що геть убиває атмосферу епохи.

Сюжетна лінія помсти сестер виявилася досить банальною та розмитою через купу другорядних персонажів, яким банально бракує екранного часу. Через це до героїв важко емоційно прив'язатися. Єдине, що дійсно витягує фільм і збирає похвали — це акторська гра Класа Банга в ролі божевільного короля Крістіана II, а також якісні костюми та окремі динамічні бої, хоч і перенасичені слоу-мо та комп'ютерною графікою.

У результаті вийшов дуже неоднозначний продукт: замість глибокої історичної драму глядач отримує поверхневий, місцями безглуздий, але візуально яскравий атракціон на один вечір, від якого не варто чекати ні правдивості, ні сильних емоцій.