Рецензія №2276

«Пластик» — це динамічний і стильний британський кримінальний екшен, заснований на реальних подіях, який розповідає про зухвалих студентів-шахраїв. За сюжетом, компанія молодих хлопців організовує витончену схему кредитного шахрайства, але випадково переходить дорогу серйозному кримінальному авторитету, пограбувавши не ту людину. Щоб розрахуватися з величезним боргом і врятувати власні життя, вони змушені спланувати ще більш ризиковану та масштабну операцію — зухвалий грабіж ювелірної компанії в самому серці Лондона.

Фільм бере свою енергію завдяки швидкому темпу, яскравому візуальному ряду та атмосфері молодого азарту, чимось нагадуючи класичні стрічки про пограбування в стилі «Одинадцяти друзів Оушена», але з британським колоритом і значно меншим бюджетом. Ед Спелірс і Вілл Поултер непогано виглядають у ролях розумних аферистів, які заради великих грошей готові ризикувати всім, а сам процес підготовки та виконання афери тримає в приємній напрузі. Звісно, сюжет місцями грішить типовими жанровими кліше, а мотивація героїв виглядає дещо наївною, але це повністю компенсується легкістю подачі.

Режисер Джуліан Гілбі добре знає, як створювати бадьорий екшен без зайвих провисів, додаючи в кадр сонячні пляжі Маямі, швидкі тачки та розкішне життя.

Це легке, розважальне та енергійне кіно на вечір, яке чудово підходить для того, щоб просто розслабитися. Після перегляду залишається такий приємний, легкий присмак авантюризму та гострих відчуттів без зайвих глибоких роздумів.