Рецензія №2196

«Листковий торт» — це просто міцна, стильна британська кримінальна драма, яка тримає в напрузі від першої до останньої хвилини, без оцих голлівудських сопливих виправдовувань і зайвого пафосу.

Головний герой, якого грає ще зовсім молодий Деніел Крейг, навіть імені власного не має — він просто безіменний «джентльмен-дилер», який хоче тихо заробляти свої мільйони на кокаїні та естазі, триматися в тіні і вчасно звалити на пенсію років у сорок. У нього все розраховано, як у найкращому бізнес-плані: ніякого насильства без потреби, ніяких бандюцьких розбірок на вулицях, тільки чистий бізнес серед лондонської еліти.

Але вся фішка фільму в тому, що цей його «листковий торт» із кримінального світу починає валитися в самий непотрібний момент. Йому скидають два абсолютно геморойні завдання: знайти дочку одного впливового відморозка і прилаштувати величезну партію краденого галюциногену, яка належить сербам-відморозкам. І от кожен новий шар цього пирога виявляється ще бруднішим і небезпечнішим за попередній.

Мені найбільше подобається, як тут показаний кримінал — не як романтика з пістолетами, а як сувора корпорація, де всі ці солідні дядьки в дорогих костюмах насправді жорсткіші за будь-яких гопників. А сам Крейг грає холоднокровного прагматика, який намагається пропетляти між усіма цими психопатами за допомогою чистих мізків.

Це розумне, динамічне кіно без тупого глянцю, де кожен герой має свої плани, а фінальний твіст стає чудовою крапкою в цій історії.