Рецензія №2185

Королі боулінгу (1996)
» англ. Kingpin (важко перекласти, тож контекстуально погоджуся з прокатною назвою) — американська комедія братів Боббі та Пітера Фареллі, яка відносно нещодавно (десь на протязі року) випадково потрапила до нового списку, а наразі продовжила марафон Вуді Гаррельсоном. Який був на висоті, як завжди.
Кіно значно перевершило мої достатньо посередні очікування й має всі шанси зайняти місце в топі цих режисерів. По-перше, воно справді дуже смішне (чим для мене можуть похизуватися вельми небагато комедій). Декілька разів реготав, це потребувало поставити на паузу. По-друге, воно зворушливе як спортивна драма, та й частку мотивації надає теж непогано. Стрічка викликає огиду й шок декількома мерзенними фрагментами та темою протезування, проте на сьогодні це виглядає виграшно сміливо, враховуючи безліч заборон, яким піддаються сучасніші представники жанру.
Ренді Куейд у кумедній перуці довів, що може вправно поратися і з роллю першого плану. Закономірний розвиток ідей з Тупого й ще тупішого. Білявка з фіналу може змусити вибити малафійний страйк. 8/10