Рецензія №2173

О, «Кокаїновий барон» — це ще один яскравий представник категорії «подивитися ввечері під пиво й одразу забути». Локалізатори, як завжди, постаралися з назвою, бо в оригіналі це «Running with the Devil», і ні про якого «барона» мова там насправді не йде.

Задумка у фільму була дійсно цікавою та навіть претензійною. Режисер Джейсон Кабелл (колишній спецпризначенець, між іншим) вирішив показати не просто чергову розбірку бандитів, а цілий логістичний ланцюжок кокаїнового бізнесу. Від вирощування листя в джунглях Колумбії, фасування та транспортування через мексиканський кордон — аж до дрібного дилера в нічному клубі США та агента Управління з боротьби з наркотиками (DEA), який на все це полює.

І десь посередині цього ланцюга виникає проблема: чергова партія по дорозі «розбавляється», якість падає, бос картелю лютує та відправляє своїх перевірених людей з'ясувати, на якому саме етапі їх обкрадають.

Ось тут на сцену виходять двоє головних персонажів, у яких навіть імен немає — у титрах вони підписані просто як «Кухар» (Ніколас Кейдж) та «Мужик» або «Перевізник» (Лоренс Фішберн). Вони вирушають в інспекцію цим «кокаїновим шляхом».

З плюсів — фільм реально виграє за рахунок своєї виробничої рутини. Цей процес перевезення, контрабанди, перевірок і прихованих загрози показаний досить заземлено та процесуально, без зайвого голлівудського пафосу. Кейдж тут, на диво, стриманий (жодних його фірмових божевільних криків та витріщання очей), а Фішберн видає образ гедоніста, який кайфує від свого небезпечного життя.

Але головна біда фільму — йому катастрофічно бракує драйву та нормальної напруги.

Сценарій намагається охопити занадто багато персонажів: тут тобі й фермери, і перевізники, і корумповані прикордонники, і дрібні вуличні шестірки, і жінка-агент DEA (Леслі Бібб), у якої своя особиста драма. Через це історія постійно розривається на шматки. Тільки-но ти починаєш стежити за Кейджем і Фішберном, як кадр перемикається на якусь другорядну лінію, яка взагалі нікуди не веде і нічим цікавим не закінчується.

Фінал теж залишає відчуття легкого обману: розв'язка настає якось буденно, без потужного кульмінаційного вибуху чи крутого сюжетного повороту, на який сподіваєшся весь фільм.

Коротше кажучи: це сухий, бруднуватий і доволі повільний процедурал про наркотрафік. Подивитися на дует Кейджа й Фішберна та на сам процес транспортування можна, але якщо ти очікуєш динамічного екшену в стилі «Сикаріо» чи «Сіті зброї» — фільм тебе скоріше розчарує.