Рецензія №2170

Це класичний голлівудський трилер кінця дев'яностих із Брюсом Віллісом у його найулюбленішому амплуа — побитого життям, але принципового захисника слабких.

У центрі сюжету — дев'ятирічний Саймон, хлопчик з аутизмом, який володіє унікальною здатністю миттєво зчитувати складні шифри. Випадково розгадавши надсекретний код «Меркурій» у дитячому журналі головоломок, він несвідомо викриває зашифровану систему Агентства національної безпеки США, на розробку якої витратили мільярди доларів. Високопосадовець АНБ (його грає Алек Болдвін) вирішує усунути дитину, щоб приховати провал. Захистити хлопчика та розплутати цю справу береться відсторонений агент ФБР Арт Джеффріс (Брюс Вілліс).

Головна сила фільму — це акторська динаміка та емоційний зв'язок між персонажами. Молодий актор Міко Г'юз чудово зіграв дитину з аутизмом, а Брюс Вілліс показує щиру турботу й захисний інстинкт свого героя, який намагається зрозуміти внутрішній світ хлопчика та захистити його від професійних кілерів. Алек Болдвін у ролі холоднокровного чиновника вдало доповнює конфлікт.

Екшен-сцени зняті за всіма канонами свого часу: динамічні погоні, перестрілки в місті та постійне відчуття загрози, коли ворог володіє всіма ресурсами держави.

З мінусів — сюжет досить передбачуваний і наповнений штампами жанру. Деякі дії спецслужб виглядають нелогічними, а сама зав'язка з витоком секретного коду через дитячий журнал вимагає від глядача певної частки умовності.

Проте як міцний, емоційний та напружений гостросюжетний трилер кінець дев'яностих — фільм дивиться із захопленням.