Рецензія №2165

Це неймовірно тепла, натхненна та драйвова спортивна драмеді, яка базується на реальній історії найгіршого, але найвідомішого стрибуна з трампліна в історії Олімпійських ігор.

У центрі сюжету — Майкл «Едді» Едвардс (Йорон Еджертон). З самого дитинства хлопець марив Олімпіадою, хоча абсолютно не мав для цього фізичних даних: носив товсті окуляри, кульгав і був максимально незграбний. Коли у звичайних видах спорту його відбрили, Едді знайшов лазівку — стрибки з трампліна, де у Великої Британії взагалі не було представників протягом десятиліть. Він вирушає на тренування до Європи, де знаходить собі наставника — колишнього стрибуна-п'яничку з важким характером (його грає Х'ю Джекман).

Головна сила фільму — це його позитив, гумор і дует Еджертона та Джекмана. Вони видають ідеальну хімію: щирий, дещо наївний і завзятий Едді проти розчарованого в житті, цинічного тренера. Фільм знятий у дуже динамічному ритмі під класний синт-поп саундтрек у стилі вісімдесятих, тож атмосфера епохи передана чудово.

Творці зробили акцент не на перемозі в золотих медалях, а на самому духу олімпізму — важливості участі, подоланні власних страхів і вірі в мрію, коли всі навколо вважають тебе психом або лузером.

З мінусів — фільм суттєво перекручує реальні факти. Сценаристи вигадали персонажа Х'ю Джекмана з нуля і значно спростили реальний шлях Едді задля гарної голлівудської драматургії. Крім того, сюжет іде за стандартними рейками спортивного кіно, тому всі повороти легко вгадуються наперед.

Але як добрий, світлий і заряджаючий емоціями фільм на вечір — це просто ідеальне кіно, яке залишає після перегляду максимально приємні почуття.