Рецензія №2160

Це культовий психологічний трилер Мартіна Скорсезе, який ідеально показує, як один помилковий крок з минулого може перетворити життя пристойної родини на суцільне пекло.

Сюжет розгортається навколо Макса Кейді — психопата й ґвалтівника, який відсидів 14 років у в'язниці. Усі ці роки він жив тільки однією думкою: помститися своєму колишньому адвокату Семюелу Боудену. Справа в тому, що адвокат під час суду приховав один документ, який міг зменшити термін Кейді, бо вважав його справжнім виродком. Вийшовши на волю, Кейді починає методично й абсолютно законно тероризувати родину адвоката, поступово підбираючись до його дружини та доньки-підлітка.

Головний діамант фільму — це Роберт Де Ніро у ролі Макса Кейді. Вкритий татуюваннями, м'язистий, з хижим поглядом і дикою харизмою, він лякає не стільки силою, скільки своїм розумом. Він досконало вивчив закони у в'язниці й робить усе так, що поліція просто не має підстав його затримати.

Нік Нолті теж чудово відіграв адвоката, який на очах втрачає цивілізований вигляд, перетворюючись із правильного законника на переляканого й готового на злочин батька.

Скорсезе майстерно нагнітає тривогу за допомогою музики, різких операторських прийомів і контрастного освітлення. Друга половина фільму, коли дія переноситься на річку під час шторму, взагалі тримає в напрузі до останньої секунди.

З мінусів — місцями фінал здається дещо перебільшеним, а персонаж Де Ніро біля розв'язки стає майже нездоланим монстром з жахастиків, що трохи шкодить реалізму.

Але як жорсткий, похмурий і напружений трилер про помсту та грань між доброчесністю й самосудом — це абсолютна класика, яка чудово виглядає й сьогодні.