Рецензія №2103

Межа (1997)
Наразі фільми про виживання у дикій природі стали окремим розвиненим жанром. На момент виходу цього зазначене явище знаходилося ще на стадії формування..
Початок обіцяв не надто багато. Трилер із можливістю помилуватися чудовими краєвидами гір, лісів та річок. Сюжет розкручувався все більше ближче до завершення, захоплюючи психологізмом і все глибшим розкриттям пари ключових персонажів - занурення у характери відбулося комплексно.
Обидва Ентоні Гопкінс і Алек Болдуїн спромоглися зіграти кращі ролі з усього, що я в них бачив (а це включає геніальний спалах у Мовчанні ягнят). Їх персонажі викликають повагу і презирство, а сценарій змінюється по спіралі. Візуальним бонусом є участь ведмедя Барта (вдруге спільна з Легенд осені, як і з індіанцем Гордоном Тутузісом в епізоді). Плюсом до реалізму є поступове зростання щетини, мінусами - завелика енергійність у стані виснаження. 9/10