Рецензія №2021

2004)
Продовжує челлендж наступний фільм про вігіланта Марвел Комікс.
Отримав не зовсім очікуване. Гадав, буде суцільно похмура історія - частково правда, проте знайшлося місце й гумору (не тільки чорному). Водночас і серйозність нижча за першу і менш популярну екранізацію 80х із Дольфом Лундгреном. Кіно про персонажа без надзвичайних здібностей ввижається скоріше просто кримінальним бойовиком і має балансувати на межі супергероїки, але цього разу періодично заходить на її территорію. Тож реалізм вийшов низькуватим, а от з екшеном у вигляді вибухів, пострілів та застосуванням холодної зброї творці увійшли до угару вже у гарному сенсі цього виразу. Том Джейн (у титрах використано саме коротку форму імені) відносно переконливо втілив головного героя, а Джон Траволта - один із класичних лиходіїв (амплуа гангстера ще з 90х - максимально його фішка). Приємно було подивитися і на Ребекку Ромейн із подвійним прізвищем у невабгливій псевдоромантичній лінії. Жирний ню-метальний саундтрек, періодичний омаж фільмам про дикий захід зацінив. Лаура Херрінг із Малголланд під. - одна із найсексуальніших жінок у класичному кінематографі. 7/10