Рецензія №2019

2004)
Висів у списку 2007-2022, фрагменти бачив по телевізору (може трейлер). Ма обрала на сумісний проти Скарбу нації та ще чогось.
Емір Кустуриця недарма вважається одним із яскравіших режисерів. Певно має оригінальний стиль. Загалом важко знайти більш бурхливий та життєствердний фільм, аніж цей. Магічний реалізм балканця періодично нагадує книгу 100 років самотності Габрієля Гарсії Маркєса. В очі цієї драми з військовим тлом кидається максимальна природність персонажів. Можливо чинником явища виступає звичайна і якась така вельми жива зовнішність акторського складу (грають усі на величезну ширину душі), що яскраво контрастує з голівудським шиком-блиском. Головний герой Славко Штімаца зовнішньо скидається на Паніна любителя собак, а син режисера Стрибор у ролі військового через лисину виглядав значно старше свого віку. Попри два с половиною години хронометражу дивиться на одному подиху, що вже один із ключових чинників майстерності режисера. Поки що перший кандидат на особистий Оскар-2026 у номінації кращий фільм. Весна Тривалич і Мір'яна Каранович класні мілфи, а Наташа Тапушкович розкрила тему непоганих цицьок (за що я їй і вдячний). 9/10