Рецензія №2014

Попелюх (2005)
Художній фільм-байопік про боксера 30х Бреддока потрапив до могу списку відносно нещодавно. Може десь на початку цього року. Тому пріоритет мав би дуже низький, але Гільда за челленджем ще не перекладена солов'їною (на той час), тож я попросив про заміну і нарешті 1/5 політ чудовий. Оригінал назви - справжній позивний протагоніста, у прокаті росіяни вирішили назвати інакше.
Рон Гоуард вже вкотре довів, що вміє знімати цього разу більш прямолінійне кіно з чітким позитивним посилом. Бонусом атмосфера ірландської Америки (частково через фолковий саундтрек), максимально натуралістичне просте і дуже природнє виконання Рассела Кроу. Гідна Оскара за жіночу роль другого плану і Рене Зеллуегер (по суті, вперше бачу її у драмі, впоралася дуже гідно). Ну і кумедний Пол "Чави , Чави" Джіаматті. Демонізація супротивника Макса Бера хоча і виправдана художньо, проте одразу посіяла сумніви у відповідності дійсності. 8/10