Рецензія №2012

2001)
Коли це кіно було новинкою, почув малим від батька як фільм, що треба дивитися у памперсі. Тоді в мене взагалі починалися проблеми з контролем кінематографічних страхів, викликали їх навіть відносно подібні сцени у фентезі. Наявність швидкого першого та відсталих третього і четвертого продовження нагадали, що зараз час розпочати.
Слешер на ті часи встиг розродитися культовими франшизами (П'ятниця 13те), майже померти, відчути самоіронію (Крик) та очевидну пародію (Жахливе кіно). Тому сказати в ньому щось нове було ну дуже важко. Майже спочатку ми бачимо елементи усієї класики. Герої подорожують американською глухоманню (Техаська різанина бензопилкою), обличчя антагоніста надто нагадує Фредді Крюгера (капелюх - маніяка з Я знаю, що ви скоїли минулого літа). Створіння розкриває капюшон з елементами мандібул як у Хижака, хоча за польотом нагадало скоріше міську легенду про диявола з Нью Джерсі. Ворог стає поступово виявляється чимось надлюдським, хоча нагадує чоловіка (як і Майк Маєрс із Геллоуіну). Дурні вчинки та нелогічна поведінка головного героя канонічно присутні. Як би то не було, є і у великих дозах тупняк, з якого поугорати, і у менших саспенс аби напружитись, і огида безумовно. Грає Джастін Лонг непогано, перелякані очі особливо. В принципі, все було би гірше, якщо не зловісний фінал та деякі мінімальні несподіванки обертів сценарію. Цицьки зрілої Патріції Белчер - моя повага (нажаль, тему не розкрито на відміну від невідомої мені акторки в ролі жертви). До речі, ви знали про стрічку з такою назвою середини минулого сторіччя? 7/10