Рецензія №2011

Догвілль (2003)
Перша частина ділогії Лариса Фон Трієра про США країну можливостей. Була ще й стара реклама на диску, на котру нещодавно звертав увагу. Пріорітет і так був не низький, а наявність у челенджі Кірова іншого фільму данця змусила підняти те, що раніше зацікавило по ньому.
Змішаніші відчуття, ніж від першої частини Німфоманки. Спершу дуже подобається фірмовий схематизм кадру зверху. Це моє. Далі напівпусті декорації мені трохи спаплюжили враження. Історія за власним сценарієм насправді класна. Трохи затягнута в середині, та і в цілому майже три години - серйозний хронометраж. Грає Ніколь Кідман стримано добре, а от Пол Беттані знову тягне на себе ковдру першості. Ще дуже плідна співпраця у маестро вийшла знову зі Стелланом Скашгордом. Розвиток і фінал драми захоплює. Радий за стару школу в особі Лорен Беколл (40 років на екрані), Джеймса Каана (еволюціонував у дона мафії) та Удо Кіра (помітив навіть на третьому плані). Зацінив посилання. Вулиця В'язів та ім'я героя Томас Едісон. Хоча до винахідника відношення немає. Браво, але суворі 8/10