Рецензія №2010

2001)
"Він завжди плаче. Такий вже він емоційний.. Латинос!"
A продовженнь то аж 4 назнімали. Давно чув, а візуально головний герой взагалі +- мій одноліток.
І якщо я картав за нереалістичність янголів Чарлі, то Родрігес як режисер і сценарист увійшов до максимального угару за цим показником. Іронія, сатира і майже пародія на жанр взагалі та частково бондіану як яскравого представника. Маячні не багато, а майже повністю вона, проте це робить стрічку для молодшої аудиторії дуже кумедною. Сюжет прямолінійний ніби сокира. Майже усе - настільки тупо, що навіть смішно. Малі актори переграють на "малину", особливо в образах своїх роботів-двійників. Перегляд пройшов у стані "бляяха!". Як завжди, круті появи Денні Трехо, Роберта Патріка, Джорджа Клуні та Чіч Маріна. Вкотре бачу в подібному Карлу Гуджино та Тоні Шелуба, стильним Бандерасом ще добрих часів Роберт завершив сузір'я свого типового касту. 6/10