Рецензія №2003

Сновидінь ловець (2003)
У списку стирчав давно, перші згадки датовані приблизно 2009 роком. У колишньої студентства (2008-2010 приблизно) Аннет це був один із нікнеймів. Тому після упорядкування в Excel екранізація Стівена Кінга як окрема категорія переглядів отримала підвищення пріоритету. Наявність однойменних фільмів після нього теж додала бонусів, хоча як я зрозумів, пов'язує навіть жанр не у всіх.
Стрічка розпочинається типовою для автора містичною фантастикою і не доходячи середини розвивається у дурнуватий горрор на межі слешеру за рівнем логіки поведінки героя. Ідеї на перший погляд здаються вторинними стосовно Чужого, Дня незалежності й Воно (хоча тут, на відміну від нього ж в екранізації 1990, порядок із графікою) короля жахів як на 2001 рік виходу першоджерела. Проте письменник далі доводить, що недарма володіє своїм титулом, адже з другої половини фільму розвиток подій все ж нарешті набуває оригінальності та стрімко захоплює глядачів. Мужній Томас Джейн із Глибокого синього моря вдало пасує свому герою, а Джейсон Лі та Тімоті Оліфант втілюють комедійні фрагменти твору, що вписуються в нього цілком органічно. Незвично бачити Моргана Фрімена у жорсткому антигероїчному амплуа - і старий вкотре після втечі з Шоушенка раз впевнено порається, демонструючи вельми вправні акторські навички. Тома Сайзмора не впізнав. Режисера і співавтора сценарію Лоуренса Кездана чув за Сільверадо та Французьким поцілунком (до, речі, володар "Сатурну" за сценарій до Індіани Джонса у пошуках втраченого ковчега). Відкриттями стали старший брат Марка Донні Уолберг (Шосте чуття і гурт New kids on the block). Гідним відкриттям став рудий британець Деміен Льюїс (теж Брати по зброї, одного разу в.. Голлівуді, Фекхем Холл). 8/10