Рецензія №1992

Дешевше дюжиною (2003)
Взяли з мамою на двох.
Ця робота Шона Леві сподобалася мені десь на сходинку більше за його ж Ніч у музеї. Більшою мірою мелодрама, ніж комедія (хоча одного разу засміявся). Стів Мартін (бісів король рімейків, це не перша екранізація з такою назвою) знову з Літаків, потягів і автівок демонструє прихильність сімейним цінностям, але цього разу значно сильніше розкриває безліч проблем та не завжди вдалих способів їх розв'язання, важких виборів, питань і відповідальності. Звісно, в сюжеті присутня періодична маячня (переважно не надто кидається в очі), але співпереживання екранізація автобіографічного роману викликає і періодично напружує не менше за трілери. Ештон Кутчер непогано засвітився на другому плані як зайва людина, зовнішньо знайомі обличчя промайнули у Гіларі Даф та лисого Річарда Дженкінса. Достатньо добрячим виявився і дитячий ансамбль, а от Бонні Гант справжня акторка-хамелеон. Незважаючи на ролі у декількох стрічках, що дивився, вже встиг забути її обличчя (або і одразу не запам'ятав). На відміну від Найта Уейна, що зіграв електрика в епізоді. Типовий саундтрек із поп-панку. 7/10