Рецензія №1979

2005)
Трилогію Крістофера Нолана прийнято хвалити. Почну розбиратися, чому.
Ну, в першу чергу це деталізована історія того, як міліардер Брюс Уейн вирішив стати Людиною-кажаном. Додано шлях Лігою тіней. В наступну - це менша всратість і більш серйозний тон розповіді. Трохи навіть мабуть більше, ніж у першому фільмі Бертона, не кажучи вже про зовсім угорілі продовження і початок 90х і 60х відповідно. Сюжет має лише незначні діри та фантастичні елементи. Що про головного актора Крістіана Бейла, у якого в цьому кіно я запозичив екстремальну техніку початку підходу відтискань від підлоги? З нього вийшов трохи кріповий Брюс із фальшивою посмішкою під впливом його ж персонажа Патріка Бейтмана з Американського психопату і дуже похмурий та зловісний Бетмен. Такий, що лякає злочинців - у фільмі достатньо саспенсу з його появами. З Майкла Кейна вийшов переконливий дворецький Альфред. Мотивація героя Ліама Нісона стосовно помсти за спасіння лишилася для мене у вадах стрічки. Гері Олдмен почав свій вихід із образу лиходія 90х, а справжнім відкриттям став тоді ще невідомий Кілліан Мерфі. Його зовнішність у сукупності зі грою вражає і дає добрячий моторошний ефект навіть без використання фантастичної хімічної зброї персонажа. Порадували невеликі ролі Моргана Фрімена і Рутгера Гауера. Тома Вілкінсона чомусь не одразу впізнав, а він теж продемонстрував дуже реалістичного лиходія Кармайна Фальконе під впливом "Хрещеного батька". Не згоден з думкою, що бойові сцени у Нолана "танцівничі". Може вони і не кращі на часі, але гідні, з мінімумом дефектів театралізаіції бійок. Знову мінусом режисера бачу звук - іноді загучна музика чи шуми і затихі слова.
Ледве не забув єдину знайому акторку Кеті Голмс, що теж відіграла конгруентно. Крута ідея зйомок бою "стрибаючими" камерами.
Як би то не було, незважаючи на мою упередженість легку, не можу поставити менше 7/10, порівнюючи з першим фільмом Шумахера, якому я натяг 6.