Рецензія №1974

Evilенко (2004)
Багато років тому бачив частково другу половину фільму. Отож, це заснований на реальних подіях (підкреслюю) італійський фільм про Чикатило, ще й знятий за книгою режисера "Комуніст, що їв дітей". На перший погляд можна сказати, що твору надано антикомуністичного забарвлення, але герой Мартіна Чокаша (до речі, перший безперечно позитивний у його виконанні, що я бачу на екрані) теж є комуністом. Подивитися вирішили з Оксаною, додав до спільних категорій екранізації Кінга, романтичні комедії, класика жахів тепер і фільми про реальних маніяків. Для Малколма ж Макдауела роль скаженого Андрія з лісосмуги стала справжнім бенефісом. Один із найвидатніших лиходіїв кінематографу (якщо не самий) виглядає абсолютно суцільним зі своїм складним персонажем. Можливо, найкраща роль Малькольма. З точки зору історичної відповідності, є художні зміни, як-то відсутність власних дітей і майже фантастичні здібності Громадянина Х (нажаль чи щастя, це кіно не знайшов солов'їною) до гіпнозу, якому би позаздрили будь-які цигани. Ну і візуальний вік Макдауела дещо перевершує його протагоніста. Наприкінці зворушлива композиція. В ролі другого плану побачив Остапа Ступку. Дякую авторові за реалістичність Київської школи на екрані та захоплюючу динаміку, де немає жодної зайвої сцени. 8/10.