Рецензія №1963

Портативні двері (2023)
Як я взагалі це подивився? Усе просто. Ма захотіла, проте категорично не мовою. Я побачив знайомого виконавця і зацікавився..
Отож, сучасне фентезі про "потраплянця".. Крістофер Вальц хоча і не став запорукою успіху, але безумовно володарєм найвиразніших акторських здібностей із не настільки невідомого касту, як мені здалося на перший погляд. Харизматичний чоловік з дуже розвиненою в гарному сенсі мімікою. Знайомого за Парком Юрського періоду і Двохсотрічною людиною Сема Ніла важко було впізнати через кількість часу, що сплив і додаток бороди. Головного героя у виконанні Патріка Гібсона (не родич Мела, ірландець) ледь не плутав із більш відомим сучасником Томом Голландом, але гадаю, гонорар би не вклався у бюджет. І тип виглядає добряче молодше свого віку. Графіка в цілому непогана, хоча грим гоблінів дещо халтурно виглядає. В цілому стрічка викликає багато асоціацій з найвідомішою в такому стилі поттеріаною (навіть шрифт у компанії схожий на Хогуартс). І якщо її прийнято критикувати за сиру магічну систему, то тут вона в поганому сенсі переважає цей показник. До речі, теж екранізація книги, тож може питання в цьому. Знайоме обличчя головної героїні (нагадала суддю з Первісного страху), але хронологічно це нісенітниця і судячи з вікіпедії вони теж не родички. Софі Уайлд.. схоже не псевдонім порноакторки, але це начебто ім'я. А от Міранда Отто, відома як Еовін у Володарі перснів, не надто змінилася. Фільм обіцяє багато спочатку, але в середині котиться у сумбур і фінал трохи незграбний. Хоча ідея перемоги меншого зла над більшим дещо свіжа і додає реалістичності та робить завершення менш ванільним. 7/10.