Рецензія №1961

Мій восьминіг учитель (2020)
В оригіналі My Octopus Teacher. Перекладач змінює чогось послідовність, і виходить Мій учитель-восьминіг. Мама знайшла десь через винагороди.
Документальний фільм Південноафриканської республіки буквально занурює глядачів у холодні води узбережжя (руйнується стереотип ніби в Африці завжди спекотно). Десь у середині умиротворення ледь не змушує спати, а драматичний фінал без прикрас нагадує про жорстокість природного кола життя. Не міг не пригадати головного підводника минулого сторіччя Жака Іва Кусто через асоціації з телепередачами дитинства. Хоча химерний вигляд головоногих молюсків надихав художні жахи ледь не від їх літературного початку (тут на думку припадають цитати Віктора Гюго, немовби спрути висмоктують життя з людей, що є доведеною нісенітницею). Недарма і в прікуелі Чужого Прометеї агресивний прибулець також нагадує кракена. Проте зворушливе кіно скоріше про безхребетного улюбленця і неочевидні паралелі з кішками та собаками, просто у дещо іншому світі. 8/10