Рецензія №1952

Кохання та дружба (2016)
У великдень кіно на трьох пропонувала ма.
Британська письменниця Джейн Остін була знайома за екранізаціями типу багатьох разів Пихатість і упередження, Розум і чуття. Вони (а точніше бачив я тільки першу) були цікавими, але традиційними для сучасних їй XVIII -XIX сторічч. А ця вирізнилася...
Трікстер - архетип для літератури вже давно сформований (згадав барон Мюнхгаузена). Проте жінок, які б його втілювали, окрім зазначеного фільму, пригадати не можу. В цьому і полягла революційність, особливо на свої часи. На початку фільму попри майже необхідні для розуміння описи численних персонажів у стилі Гая Річі, аристократичні британці вганяють в нудьгу, але к середині кіно все ж набирає обертів. Тип комедії, від якого не регочуть, але єхидна посмішка дуже часто з'являлася на моєму обличчі протягом перегляду. Кейт Бекінсейл і справді непогано втілила майстриню маніпуляції, подібне можу зазначити і про Хлою Севіньї (Догвілль) на другому плані та ветерана Стівена Фрая на третьому. 8/10