Рецензія №1917
1979)
Warriors! Come out play!© (Семпл був присутній у якійсь пісні знайомий)
Потрапив до старого списку скоріше за все через відсилку Тарантіно в улюбленому Pulp fiction. Але причини подивитися були й без того (наприклад, майже однойменний пізній альбом agnostic front з обкладинкою в стилі стрічки).
Деякі спливли у процесі перегляду й обробки першоджерел. На щастя, чув про античну книгу Анабасіс Ксенофонта і почитував уривками ще в дитинстві (одразу після університету прочитав повністю). Своєї черги, літературний базис фільму спирався на вищезазначене як на джерело натхнення і мотиви цього явища чітко простежуються. Латиноамериканський гурт I shot Cyrus відображає події кіно (та ім'я є англійською варіацією до перського царя Кіра, скоріше за все Молодшого, враховуючи зазначену в пролозі фільму битву при Кунаксі). Хоча в прямому сенсі стрічка не є коміксом і сценарій іншого походження, вона несе як пряму стилізацію під нього деяких кадрів, так і за манерою схоже чимось. Дуже стильний (чого вартий хоч би хід із радіо замовленнями пісень та зйомками афроамериканської ведучої крупним планом на низ обличчя) молодіжний бойовик з елементами трилеру про ультра насильство не може не нагадувати Механічний апельсин, а його банди за одягом вплинути могли на GTA Vice city в далекому майбутньому. Кіно випереджає свою епоху не тільки часом подій (недалеке майбутнє від виходу на екрани), а й неосяжно якось більше схоже на 80ті (хоча численні афро зачіски й неочевидні посилання на Чорних пантер усе ж нагадують, коли це було знято). Мінливий реалізм - переживання та психологія молодиків правдиві (хоча й умовні дещо), бійки ж коливаються від натуральних до голлівудських. Грає каст щиро, харизму має і в типажі потрапляє (згадав тільки невпізнаного Джеймса Ремара з Надто швидких, надто лютих/Реда). Ім'я Аякс його персонажа теж посилання до давньогрецької культури, але вже через міфологію. Вийшло трохи наївно, але вельми яскраво! Дякую за переклад українською в 2025. Як не дивно, деякі матюки додали (засуджую, коли лайка в оригіналі була слабшою), але їх наявність живить враження. До речі, той самий режисер Уолтер Гілл потім зняв 48 годин (мабуть короткі періоди - його фішка) та Вулиці у вогню. Варто свого місця перед Втечею з Нью-Йорка, та і скажений Макс поруч десь. Дебора Ван Валкенбург - за типажем Анжеліна Джолі свого покоління. І як і декого ще, режисер знімав неодноразово у подальших роботах. 8/10
Warriors! Come out play!© (Семпл був присутній у якійсь пісні знайомий)
Потрапив до старого списку скоріше за все через відсилку Тарантіно в улюбленому Pulp fiction. Але причини подивитися були й без того (наприклад, майже однойменний пізній альбом agnostic front з обкладинкою в стилі стрічки).
Деякі спливли у процесі перегляду й обробки першоджерел. На щастя, чув про античну книгу Анабасіс Ксенофонта і почитував уривками ще в дитинстві (одразу після університету прочитав повністю). Своєї черги, літературний базис фільму спирався на вищезазначене як на джерело натхнення і мотиви цього явища чітко простежуються. Латиноамериканський гурт I shot Cyrus відображає події кіно (та ім'я є англійською варіацією до перського царя Кіра, скоріше за все Молодшого, враховуючи зазначену в пролозі фільму битву при Кунаксі). Хоча в прямому сенсі стрічка не є коміксом і сценарій іншого походження, вона несе як пряму стилізацію під нього деяких кадрів, так і за манерою схоже чимось. Дуже стильний (чого вартий хоч би хід із радіо замовленнями пісень та зйомками афроамериканської ведучої крупним планом на низ обличчя) молодіжний бойовик з елементами трилеру про ультра насильство не може не нагадувати Механічний апельсин, а його банди за одягом вплинути могли на GTA Vice city в далекому майбутньому. Кіно випереджає свою епоху не тільки часом подій (недалеке майбутнє від виходу на екрани), а й неосяжно якось більше схоже на 80ті (хоча численні афро зачіски й неочевидні посилання на Чорних пантер усе ж нагадують, коли це було знято). Мінливий реалізм - переживання та психологія молодиків правдиві (хоча й умовні дещо), бійки ж коливаються від натуральних до голлівудських. Грає каст щиро, харизму має і в типажі потрапляє (згадав тільки невпізнаного Джеймса Ремара з Надто швидких, надто лютих/Реда). Ім'я Аякс його персонажа теж посилання до давньогрецької культури, але вже через міфологію. Вийшло трохи наївно, але вельми яскраво! Дякую за переклад українською в 2025. Як не дивно, деякі матюки додали (засуджую, коли лайка в оригіналі була слабшою), але їх наявність живить враження. До речі, той самий режисер Уолтер Гілл потім зняв 48 годин (мабуть короткі періоди - його фішка) та Вулиці у вогню. Варто свого місця перед Втечею з Нью-Йорка, та і скажений Макс поруч десь. Дебора Ван Валкенбург - за типажем Анжеліна Джолі свого покоління. І як і декого ще, режисер знімав неодноразово у подальших роботах. 8/10
Вхід по QR (для ТВ)