Рецензія №1916

1979)
Щось незвичайне! Фестивальне кіно (може я починаю розуміти підгрунтя цього слова), презентоване в Каннах із неоднозначним (спочатку) сприйняттям лежало собі у давньому списку. Можливо, приблизно з 2014 за головним його актором після осмислення у Чужому 4: воскресіння. Нещодавно спочатку не знаходив його потрібним чином перекладеним, але раптово натрапив на свіженьку субтитровану версію. Дякую перекладачам - все більше визнаної та не дуже класики перестає бути позначеним червоним через це.
От я дивився і замислювався, чого власне кар'єра Дуріфа Бреда склалася переважно ролями других, а то й третіх планів? Чи бракувало йому акторських навичок? Та ні. Тут він демонструє, що не гірший за титанів тих часів Де Ніро чи Аль Пачіно. Брак харизми? Знову ні, вона зашкалює. Скоріше це невловима нестача попиту на типаж. Якійсь надто лютий і водночас худий та неприємний. Це вам не красені Голлівуду, яких будуть любити навіть як поганців (Едуард Нортон або тезка сабжу Пітт) і навіть не здорові брутальні альфані, яких люблять попри ролі покидьків, а не за (Марлон Брандо, Джек Ніколсон). Можливо майбутній "Гріма" надто сильно транслював жалюгідність, яка відштовхує (особливо широкі народні маси)..
Екранізація книги веде шляхом ексцентричної комедії спочатку - не те щоби сильно смішної, але відносно легкої за тоном. І поступово підводить у драму на післявоєннi теми, яка розвивається у справжню трагедію надалі. Тематика максимально незвична - торкається вуличних проповідників з усією присутньою середовищу конкуренцією, теми віри, зневірення і релігії, сенсу (або його відсутності й пошуку) в житті розкриті глибоко, діалоги на високому рівні. Автори ведуть вправно гру на почуттях відштовхуваннями людей. Виглядає усе це максимально гротескно, навіть фантасмагорично. На других планах яскраво, хоч і коротко розкрився пухкий Нед Бітті та дещо менше вже тоді зовнішньо підстаркуватий Гаррі Дін Стентон. Невідома раніше акторка Емі Райт (Мисливець на оленів) максимально жива та щира. Нечуване на сьогодні використання н-слова та душевне кантрі занурюють в атмосферу півдня, а останнє довершує магію цієї дивної, недооціненної (крім "Rotten") стрічки. 9/10!