Рецензія №1915

(1980)
Формально фільм навіть не був у списку і натрапив на нього я раптово через подібні на moviestape зі значно вдалішими Близькими контактами третього типу Стівена Спілберга. Пріоритет підвищився завдяки значній з юнацтва однойменній пісні Megadeth та місцевому для Одеси панк-гурту з тією ж назвою (та в свою чергу їх однойменною піснею, що нафантазувала мені значно захопливішу подорож).
Виявлена поступово наявність стрічки у радянському прокаті мабуть мала ідеологічний сенс, адже антагоністами тут є навіть не прибульці (з чого простіше зробити цікаву історію), а представники уряду США. Такий собі відгук Холодної війни. Власне головна проблема кіно - неймовірна, просто екстремальна нудьга (ледь не заснув). Можливо це люстерко застарілості. Причому на папері сюжет виглядає цікавим, отже скоріше це проблема режисури. Візуальних ефектів мінімум і до них немає питань (на свій час нормально, наразі застарілі не надто). Елементи науковості у цій фантастиці в принципі непогані. А от лисий гуманоїд-іншопланетянин із волохатими пахвами без волосся на грудях змусив мене посміхнутися. 5/10