Рецензія №1911

Рембо: Перша кров, частина II (1985)
Пам'ятаю, один з інструкторів так собі висловлювався про цього популярного персонажа. В принципі тепер бачу, що небезпідставно.
Можливо малися на увазі кіносервісні речі типу гасання головного героя по тропічному лісі з відкритими плечима і взагалі без футболки. Хто не знав, краще не підставляти себе таким чином під укуси отруйних жителів джунглів. Але режисер фільму Панос Косматос може просто хотів показати глядачам оптимальну суху естетичну форму Сільвестра Сталлоне. До речі - таку, як треба. Не забагато "м'яса" для військового - у гарному сенсі привіт одвічному конкуренту Шварценеггеру. Знову максимально експлуатується тема "війська одного чоловіка", тож перебільшення вельми очікувані. Бойовик "жирний" і красивий - вибухи прекрасно виглядають, особливо враховуючи вихід на екрани до ери комп'ютерної графіки. Потрапляння в образ - ідеальне. Запалим очам "італійського жеребця" віриш якось. Продовження, якого не мало бути, але добре, що воно є. Баланс між патріотизмом і визнанням безглуздості в'єтнамської війни та сильні слова про взаємодію військових і держави в кінці. Отже, 7/10