Рецензія №1909

1988)
До списку потрапив на протязі року, "злетів" догори завдяки двом прямим продовженням (а ще знайшов пару інших пов'язаних фільмів).
Натрапив скоріше за все через Брюса Кемпбелла (якого уявляв скоріше у головній ролі). Власне назва добре відображає сутність кіно як трешаку. Недовгий хронометраж (півтори години), швидкі й криваві смерті. Очікував, що стрічка не зайде на територію фантастики (істотна віда - відсутність її пояснення), але мабуть Гелоуїн Карпентера надихнув. Атмосферно мені перегукнулося із Попутником - певне через дух часу та музичний стиль. Ідея змішати слешер із невибагливим детективом та екшеном - плюс. Підняття актуальної теми зневіри до поліції - також (нажаль, не втратило і зараз). Присутній епізод зі схожим на Гатчігсона Дага (я переплутав) режисера Сема Реймі - нечасто побачиш його на екрані, хоча головну тему цієї рецензії зняв інший, а саме Уільям Лустіг. 6/10