Рецензія №1860

Стрічка виграла тендер на сумісний перегляд із мамою з мого до24.2.2022списку проти Людини-кадилака та Звички одружуватися.
Роберт Земекіс викликав інші асоціації завдяки своїм іншим режисерським роботам типу Назад у майбутнє, а потім - Форресту Гампу. А цього разу чогось вирішив зайти на територію Тіма Бьортона. Ну чи чогось накшталт сімейки Адамс.
Вийшло не те щоби дуже. Можна підсумувати, що далі в 90ті чорна комедія добряче набрала обертів завдяки переважно Тарантіно (Кримінальне чтиво, 4 кімнати з товаришами). А сабж був лише однією з перших не надто вдалих спроб. Акторська гра головного тріо гротескна та з переграванням. Такі мабуть і номінують на Золоті малини. Хоча сатиричному зображенню безсмертя Меріл Стріп та Голді Гоун (що нарешті схожа на єврейку) все ж пасують. Брюс Уілліс тоді ще не застряг у амплуа суворого і крутезного рятівника світу й демонструє непоганий комедійний хист. Стрічка навіть періодично скочується в зомбі треш (як Мертвий мозок Пітера Джексона) і викликає посмішку, зокрема вбогою графікою. Дуже красиві акторки, зокрема Ізабелла Росселліні, що ледь не показали.. Через атмосферу все ж натягну 7/10