Рецензія №1848

Наявність у челенджі фільму зі Сталлоне змусила згадати про ще один, який бачив частково по телевізору (якісь оголені сцени в душі) колись ще у зовсім іншу епоху..
Враження цілком складається, що італійського жеребця на пострадянському просторі люблять значно більше за світовий загальний. Такого висновку автор дістався після порівняння середніх 5 ближче до 6 на імдб і 6 ближче до 7 на кп. "Томати" взагалі одноголосно рознесли кіно вщент ще нижче. Якимось чином зрозуміти можна і прохолоду. Перебільшень та відходів на користь видовищності від реалізму реально багато у фільмі. Але для мене це компенсується максимально комфортною динамікою першої години (тобто більше половини стрічки). Вона і достатньо бадьора, щоби підтримувати цікавість, але не настільки швидка у діалогах і не перевантажена текстовими надписами, аби тиснути на паузи часто. Джеймс Вудс втілив дуже колоритного лиходія і попри періодичні легкі перегравання продемонстрував добрячу акторську майстерність. Хоча кар'єра не вивела його до класу "а", вбачаю це скоріше як недоліки агентів. Шерон Стоун впевнено котилася по амплуа спокусниці, пік якого прийшовся на Базовий інстинкт, що вийшов кількома роками раніше. Ерік Робертс також був найколоритнішим за усе, що я бачив на екрані від нього раніше (а також продемонстрував добру фізичну форму, яка в Слая тут взагалі просто термоядерно суха). Отож, з усіма жанрами перуанський режисер оригіналу Анаконди Луїс Льйоса упорався - напружено як трилер, вибухово і брутально як бойовик, красиво як еротика. 7/10