Рецензія №1824

Бін (1997)
Мама давно була хейтеркою Роуен Аткінсона у цьому образі. Сподівався, що тут наші шляхи розійшлися. Але не судилося..
Ця насправді у деякому сенсі трагікомедія може й стала найгіршою стрічкою з переглянутих більше ста у короткий термін. Перше і найголовніше: сміявся ледве один раз у першій половині фільму. А найгірше те, що головний герой дуже настирливо і незграбно намагається розсмішити глядачів усі нескінченні лише півтори години кіно. Приємно було побачити Берта Рейнольдса у невеликому епізоді як генерала. Непогано грають актори другого плану, зокрема відома за Джуніором Памела Рід та Пітер Макнікол із Мисливців на привідів-2. Проте ані це, ані життєствердний посил і ванільний мелодраматичний фінал не рятують цю комедію навіть не абсурду, а ідіотизму в поганому сенсі. Болісно спостерігати таку хвору людину. І якщо би хоча би смішно (тоді вона би стала чорною), але ні. Юлін Харріс нагадав Ріпа Торна зовнішньо, а Річард Гант - сержанта Мертоу як персонажа. Що ще доброго? "П'яне" виконання yesterday Beatles. Я майже ніколи не оцінюю так низько, але безперечно гірший перегляд року з гіршим виконанням. 2/10