Рецензія №1817

Загалом давно відомий факт, що незважаючи на первісний успіх Джима Кері у якості комедіанта, він поступово демонстрував і дуже міцний драматичний потенціал. Це, мабуть, один із перших, якщо не перший фільм, у якому він розкрився із цього боку. Ця антиутопічна драма використовує фірмові гримаси Кері (звісно, десь на %29-40), які навіть у безперечно фірмовій комедії Тупий та ще тупіший іноді навіювали сум, ніби з Джимом і водночас його героєм не все ок. Яскравим антагоністом цього разу виступив Ед Гаріс (як на мене, у сучасності Деніел Крейг дещо підхопив його тип). Ще з відомих мені акторів Пол Джіаматі у ролі третього плану. Саундтрек із переважно класичної музики органічно поєднаний із деталями захоплюючого сюжету. Проламується 4та стіна. 8/10.