Рецензія №1796

-Ти боксер. А ми кікбоксери. Хто має перевагу - у кого 2 кінцівки чи у кого їх 4? (С)
Давно у списку був (нарешті я трохи привів до ладу часів до повномасштабки). Фільм отримав багато продовженнь, що теж є зараз мені бонусом у пріоритету перегляду.
Чемпіон кікбоксингу в легкій вазі Дон "🐉" Уілсон вважається актором категорії Б. І початок головної франшизи його життя показує, чому. Можливо, річ у якійсь незручній зовнішності для глядачів чи харизмі. Але скоріше - у посередній режисурі Теренса Х. Уінклесса (через труднощі потім не хотів знімати у Філіппінах) та вторинності сценарію Роберта Кінга. На протязі неповних півтори годин не полишало відчуття, що це якась вторинна версія Кривавого спорту або Кікбоксеру. Деякі бойові сцени просіли та виглядали недостатньо реалістично, і водночас не те щоби видовищно (хоча справедливості заради, такі теж були). Гонконгська школа, Брюс Лі на той час вже встигли розбестити глядачів рівнем постанови. У Райлі Боумен є на що подивитися, персонаж і розвиток у Джо Марі Авеллана цікаві, але цілком враження трохи топорне, хоча саундтрек і атмосфера південно-східної Азії 80х приємні фанам олдскулу. Грають актори свої неважкі ролі в принципі непогано. Але цього трохи замало, аби витягти загальне враження вище середнього. Круто, що назвали титули реальних спортсменів, що взяли участь. Ну а Біллі Бленкс, Майкл Шанер, Нед Гурані та Роб Каман достатньо колоритні. Можу зрозуміти як погані рейтинги, так і добрі прибутки каси (до речі свій скромний бюджет все ж відпрацювали відносно непогано). 6/10.